Наведено основні відомості щодо технології термічної обробки сталей, нагрівання тонких і масивних тіл. Наведено основні підходи до розробки технології поверхневого гартування з індукційного нагрівання. На конкретних прикладах запропоновано методики розрахунків режимів термічної обробки на магнієвій, алюмінієвій, титановій, мідно- та нікелевій основах. Проаналізовано особливості хіміко-термічної обробки виробів.

Приведены основные сведения о технологии термической обработки сталей, нагревании тонких и массивных тел. Приведены основные подходы к разработке технологии поверхностного закаливания по индукционному нагреванию. На конкретных примерах предложены методики расчетов режимов термической обработки на магниевой, алюминиевой, титановой, медно- и никелевой основах. Проанализированы особенности химико-термической обработки изделий.

Розглянуто сутність металевого стану речовини, атомно-кристалічну будову металів, теорію сплавів, діаграми стану двокомпонентних систем. Розкрито властивості заліза як компонента залізовуглецевих сплавів і взаємодії легуючих елементів із залізом і вуглецем. Висвітлено теоретичні аспекти термообробки та принципи вибору параметрів її технології, а також властивості й області застосування деяких кольорових металів.

Рассмотрены сущность металлического состояния вещества, атомно-кристаллическое строение металлов, теория сплавов, диаграммы состояния двухкомпонентых систем. Раскрыты свойства железа как компонента железоуглеродных сплавов в взаимодействия легирующих элементов с железом и углеродом. Освещены теоретические аспекты термообработки и принципы выбора параметров ее технологии, а также свойства и области применения некоторых цветных металлов.

Проведено дослідження засобів адміністративно-правового забезпечення діяльності інститутів спільного інвестування в Україні, яке здійснене на підставі аналізу публічно-правової складової в діяльності цих інституцій. Проаналізовано місце адміністративно-правових відносин в системі відносин у сфері спільного інвестування. Здійснено порівняння з Директивою 85/611/ЄЕС від 20.12.1985 р. Систематизовано засоби адміністративно-правового забезпечення діяльності інститутів спільного інвестування в Україні й адміністративно-правові відносини, які складаються за реалізації даних засобів. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення законодавства у сфері діяльності інститутів спільного інвестування.

Розвиток права інтелектуальної власності рухався переважно у напрямку посилення захисту цих прав. Однак це призводить до обмеження використання об'єктів інтелектуальної власності. Отже, необхідним є пошук належного балансу між інтересами володільців та суспільства. Проблематика. Питання правової охорони авторського права і суміжних прав національний законодавець повинен вирішувати з урахуванням міжнародного регулювання. На сьогодні у світі створено розгалужену систему міжнародних актів у цій галузі, зокрема й в окремих суперечливих аспектах, які потребують комплексного підходу, створюючи при цьому можливості маневрування між різними нормами, втіленими у різних актах. Тому порівняння окремих аспектів правового регулювання авторського права і суміжних прав за 9 ключовими міжнародними актами у цій галузі (Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів, Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) - про авторське право та про виконання і фонограми, Римська конвенція, Женевська конвенція, Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, Угода TRIPS) між собою та з українським законодавством є актуальним з точки зору оптимізації правового регулювання. Мета роботи - узагальнення міжнародного правового регулювання авторських і суміжних прав та порівняння його з українським правовим регулюванням. Матеріали й методи. Застосовано методи документального аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини та ін. Результати. В законодавстві України абсолютизується охорона авторського права і суміжних прав. У контексті міжнародного дискурсу щодо лібералізації обмежень на використання об'єктів інтелектуальної власності українське правове регулювання не повною мірою відповідає сучасним міжнародним тенденціям. Висновки: абсолютизація захисту авторських і суміжних прав не означає автоматичного приведення такого захисту до міжнародних стандартів. Останнім часом у світі склалося розуміння необхідності гармонізації інтересів авторів (виконавців) з інтересами суспільства на доступ до об'єктів цих прав.

Мета роботи - дослідити наукові та практичні підходи до регулювання обігу інформації в мережі Інтернет в контексті забезпечення інформаційної безпеки держави. Методологія дослідження спирається на методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, що дало змогу системно простежити підходи до реєстрації Інтернет-ЗМІ. Констатовано, що європейська правова традиція не вважає регулювання обігу інформації в мережі Інтернет апріорі заходом, що порушує свободу слова. За умови належного правового регулювання (у відповідності із вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) таке регулювання, навпаки, підсилює гарантії діяльності журналістів і розширює коло інформації, до якої можна застосовувати презумпцію достовірності, - при одночасному підвищенні відповідальності таких Інтернет-поширювачів за поширення неналежної інформації. Оскільки з приводу регулювання обігу інформації в мережі Інтернет відсутній суспільний консенсус, запропоновано зробити наголос на добровільній реєстрації Інтернет-ЗМІ у вигляді інформаційних агентств, що і практикується зараз. Однак зареєстровані Інтернет-ресурси повинні отримати преференції у вигляді законодавчих гарантій довіри до поширюваної ними інформації. Обгрунтовано необхідність того, що ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" необхідно доповнити застереженням, що презумпція достовірності інформації поширюється виключно на ту інформацію, яка отримана із зареєстрованих ІнтернетЗМІ. Це підвищить інтерес до такої добровільної реєстрації. Рекомендовано зареєстрованим Інтернет-ЗМІ розміщати відомості про свою офіційну реєстрацію як інформаційного агентства на власному сайті, що підвищить рівень довіри до поширюваної ними інформації.

Досліджено проблеми правового регулювання відповідальності органів державної влади за порушення прав громадян. Зазначено, що у сучасній науці проблема правового регулювання відповідальності органів державної влади на даному етапі розвитку науки достатньо не досліджується. Дана монографія покликана усунути цю прогалину. Підставою для цього є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Конституція України, а також численні звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини та численні рішення цього Суду проти України, що свідчить про неспроможність української держави належним чином гарантувати права своїх громадян.

Досліджено проблеми забезпечення конституційних прав громадян у контексті конвенційних зобов'язань України. Звернено увагу, що стандарти забезпечення прав людини узгоджені на міжнародному та європейському рівнях, але механізми їх дотримання на національному рівні є недосконалими. Зазначено, що ускладнення суспільних відносин породжує нові виклики для теорії міжнародного та європейського права, а на практиці загострює проблеми, пов'язані з неоднозначним розумінням індивідами правових цінностей. Розглянуто окремі виклики щодо забезпечення конституційних прав громадян в умовах широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 р.

Мета статті - комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять "інформаційна безпека", "безпека інформації", "кібербезпека" для обгрунтування підходу до створення центральної дефініції у сфері інформаційної безпеки (ІБ) та удосконалення системи протидії інформаційним загрозам. Методи дослідження: документальний аналіз, узагальнення правової інформації, інформації із сфери створення інформаційно-комунікаційних технологій, а також практики захисту інформації та протидії пропагандистським інформаційно-психологічним впливам. З урахуванням положень безпекових стратегій України 2020 - 2021 рр., а також наукової, практичної інформації та міжнародного досвіду запропонована структура "інформаційної безпеки держави" як центральної дефініції у сфері ІБ. Доведено, що поняття "інформаційна безпека" не може зводитися до безпеки окремої сукупності даних чи інформаційних систем чи до кібербезпеки. Забезпечення ІБ поділяється на забезпечення безпеки інформації, у тому числі кібербезпеки, та забезпечення когнітивної безпеки. Запропоновано ввести у стабільний науковий і практичний оборот поняття "когнітивна безпека" як стійкість проти інформаційно-психологічних впливів на людину і суспільство. Зворотній зв'язок "кібербезпека" - "когнітивна безпека" пов'язаний із тим, що, кібератаки також активно використовуються державою-агресором як елемент спеціальних інформаційних операцій з метою маніпулятивного впливу на населення. Обговорений комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять "інформаційна безпека", "безпека інформації", "кібербезпека" дозволяє вибудувати ієрархію цих понять з метою удосконалення протидії інформаційним загрозам та пропагандистським інформаційним операціям.

Мета статті - комплексний інформаційно-психологічний аналіз методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України. Методи дослідження: документальний аналіз та узагальнення правової, соціологічної, політичної, психологічної інформації, а також практики антиукраїнської російської пропаганди. Досліджені механізми інформаційно-психологічних впливів пропаганди на населення з метою міфологізації масової свідомості і її переведення на протилежну картину світу. Пропагандистські міфи створюють віртуальну реальність, у тенети якої потрапляють не тільки маси населення, але і його очільники. Саме на підставі міфів про "геноцид на Донбасі", "братський український народ, якого необхідно звільнити від диктату націоналістів та бандерівців", "створення України на землях Росії", "Україна і НАТО збиралися напасти на Донбас і Крим", "український народ любить Росію і Путіна і зустріне російську армію квітами, хлібом-сіллю" Президент Російської Федерації В. Путін прийняв рішення атакувати Україну. При цьому злий жарт з очільником Кремля зіграв міф про "сильну", "непереможну" армію РФ і слабку армію України. Міфологізація тісно пов'язана з маніпулюванням традиційними символами і стереотипами. Отже, коли громадяни Росії, або її пропагандисти, або її очільники маніпулятивно називають українців "фашистами", "нацистами", тощо - насправді це абсолютно беззмістовний маркер, який не спирається на об'єктивні знання про фашизм чи нацизм. Це просто маркер ворога, якого, на думку маніпуляторів, можна і потрібно знищити. Обговорено комплексний інформаційно-психологічний аналіз методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України дозволяє системно сформулювати напрями контрпропагандистської роботи.